Історія села Харліївка
Територія села Харліївка розміщена в західні частині Попільнянського району Житомирської області на річці Кам’янка (притока річки Рось), за 10 км на захід від районного центру та за 2 км від однойменної залізничної платформи магістралі Фастів-Козятин, на 112 км від столиці України міста Києва. Кількість населення - 500 чоловік .
На території села знаходиться загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, в якій навчаються 62 учні, пересувне поштове відділення, фельдшерський пункт , сільський будинок культури, бібліотека. Село повністю газифіковане, в нічний час освітлюється.
Історія села Харліївки починається ще з давніх часів. Село Харліївка відоме з 1605 року. Залишки земляних валів свідчать по те, що на Харліївку часто нападали татари. Тому, ймовірно, що село виникло раніше, але згадки про це у документах немає. Село Харліївка має неповторну назву, тому, що такої назви населеного пункту більш немає на мапі України.
Першою документальною згадкою про село є «Сказания о населенных местностях Киевской губернии » Л.І. Похилевича 1864 року, у якому пишеться : «Харлиевка, село при реке Камянке, на 5-ть верст выше Хейлова. Жителей обоего пола 1366; земли 3281 десятина. Принадлежит статскому советнику Егору Шаврову (православ. испов.), купившему у Вильгельма Радзивилла. Приходская церковь во имя Преображения Господня, деревянная на каменном фундаменте, построена помещиком Шавровым в 1851 году. По штатам причислена к 5-му классу; земли имеет 96 десятин. Прежняя церковь описана в визиты 1746 года с отметкой, что она построена 1722 года. Приходских дворов во время визиты было в Харлиевке 70». Приблизно з середини 1890-х років село Харліївка перейшла у власність полковника В.І. Баскакова.
Є також відомості про школу. Харліївська сільська школа почала своє існування з 1883 року. На той час у ній було 5 класів, де навчалося 100 дітей. З 1907 року школа стала докласовою церковно-приходською. На сьогоднішній день школа є найдавнішою архітектурною пам’яткою села Харліївка.
В енциклопедичному словнику Брокгаузера і Ефрона є короткі відомості про історію села: «ХАРЛИЕВКА (Харлеевка). В начале 20 века село Киевской губернии, Сквирского уезда, при реке Камянке, в 33 верстах от города Сквиры и в 12 верстах от станции Попельня Юго-Западной железной дороги. В селе 273 двора и 3060 жителей, православная церковь, церковно-приходская школа; несколько мельниц и кирпичных заводов».
Радянську владу встановлено в січні 1918 році. У 1922 році в Харліївці створено сільськогосподарську артіль «Руль», головою артілі був Гандзюк Гнат Харитонович (1891-1927). З 1928 року у селі Харліївка проводилась колективізація. Колгосп у селі Харліївка з 1930 року і до початку Великої вітчизняної війни вважався на Попільнянщині найбільшими господарством. Але наряду з позитивними змінами, що стались в селі з приходом радянської влади, не оминуло село і найстрашніше лихо – голодомор 1932-1933 років. Велика Вітчизняна війна для харліївчан розпочалась 9 липня 1941 року. Під час гітлерівської окупації був зруйнований будинок школи, знищена сільська бібліотека, яка нараховувала більше, як 9 тисяч книг. На роботи до Німеччину було вивезено більше 100 осіб. 26 грудня 1943 року військами радянської армії село було звільнено від німецько-фашистських загарбників.
У боях проти гітлерівців брали участь понад 500 жителів села, з них 113 – загинуло за роки війни, 255 – відзначено орденами й медалями. З них особо відзначились: Рогатюк Василь Іванович – генерал, Рогатюк Петро Митрофанович – майор, Руденко Кирило Степанович – майор, Прокопенко Василь Олександрович став повним кавалером ордена Слави. На честь воїнів-односельців та воїнів-визволителів Харліївки, які полягли смертю хоробрих у 1959 році в селі споруджено обеліск Слави.
Післявоєнна відбудова лягла важким тягарем на плечі харліївчан, адже за роки німецької окупації були зруйновані всі господарські приміщення, електростанцію. Відбудова була поєднана з післявоєнним голодом 1946-1947 років. За свідченнями очевидців голод у Харліївці не був таким тяжким, як попередній, тому про жертв голоду не згадують.
За роки післявоєнної відбудови з 1946 по 1953 роки за кошти колгоспу «Комуніст України», було побудовано такі приміщення: корівник, свинарник, ферму для молодняка. До 1956 року було збудовано жилих будинків колгоспникам площею 10000 кв м. У 1966 році у Харліївці збудовано 67 нових будинків для колгоспників, фельдшерсько-акушерський пункт та родильний будинок на 5 ліжок, дитячі ясла на 60 ліжок. Збудовано 2 артезіанські колодязі, водонапірну башту, слюсарню і деревообробні майстерні, тракторний гараж, баню. У 1973 році в селі побудовано Будинок культури. На початку 1990-х років колгоспу «Комуніст України» було перейменовано в колгосп «Хлібороб України».
В 1995 році землі колгоспу «Хлібороб України» були розпайовані і земельні частки (паї) передані в приватну власність всім членам колгоспу, потім колгосп «Хлібороб України» реорганізували в Приватне сільськогосподарське підприємство «Хлібороб», а в вересні 2001 року ПСП «Хлібороб» було приєднано до ПСП ім. Цюрупи. Землі сільської ради в основному використовуються для сільськогосподарського виробництва. Основними землевласниками являються громадяни, які мають земельні частки (паї) та присадибні ділянки. З 2012 року і по даний час земельні частки (паї) здаються в оренду.
