село Красногірка
КРАСНОГІРКА (до 1947 р. Хейлів) — село, центр сільської ради. Розташоване на правому березі річки Кам'янки (притока Poci), за 12 км на південний захід від районного центру та залізничної станції Попільня. Відоме з 18 ст. У 1972 ]Э. В селі налічувалось 283 двори, 692 жителі, 2001—387 жителів, у тому числі 183 чоловіки, 204 жінки.
1917—1920 рр. — це роки боротьби українського народу за свою державність, роки боротьби різних політичних сил за владу. Радянську владу вперше встановлено в 1918, вдруге — в 1920 р.
Колгосп ім. Шевченка організовано в 1930 р. У 1932 — 1933pp у селі почався голод. За неповними даними з голоду померло троє осіб — це Никін Рябов, Анастасія Рябова (дитина, 12 років), Ольга Рябова (дитина, 13 poKiB).
Напередодні війни колгосп об'єднував 320 господарств, 860 членів, мав у своєму користуванні 2063 га землі, в т. u. 1812 га орної, 8 га саду.
Господарські будівлі — клуб, хата-читальня, млин, зерносховище, корівник, конюшня, телятник, свинарник.
Сільгоспінвентар — 2 двигуни, 37 плугів, 10 лущильників, 53 культиватори, 110 залізних борін, 4 сіялки, 9 жаток, трієр, соломорізку, сепаратор, 50 возів, 50 саней, 112 комплектів збруї.
Худоба — 53 корови, 9 бугаїв, 116 телят, 72 воли, 37 свиноматок, 129 поросят, 91 вівцематку, 15 баранів, 133 ягняти, 152 коней, 3 жеребці, 80 лошат, 460 курей, 135 вуликів бджолосімей.
3битки заподіяні господарству становили 23775085 крб.
Новим випробуванням для жителів Красногірки стала Друга світова війна. На примусові роботи в Німеччину було вивезено 63 особи. У боротьбі з гітлерівцями брало участь 214 жителів села, з них 98 за мужність і відвагу відзначені орденами й медалями CPCP, 129 полягли смертю xopo6pm. У 1967 р. на їх честь встановлено обеліск Слави, а воїнам-визволителям — пам'ятник.
У 50-90-x роках XX ст. у Красногірці містилась центральна садиба колгоспу ім. Т.Г. Шевченка. 57 трудівників села було нагороджено орденами 11 - медалями CPCP, у т. ч. орденом Леніна — бригадира тракторної бригади М.Я. Гончарука. У селі діяли клуб, бібліотека, медичний пункт, крамниця, початкова школа.
У грудні 1859 року за кошти місцевих поміщиків у селі Хейлів (сьогодні Красногірка) було відкрито 4-класну церковнопарафіяльну школу. Навчав дітей дяк Пашковський у невеликому дерев’яному приміщенні. Учні вчили часослов, псалтир, арифметику. В перші роки XX ст. під школу було відведено ще один будинок. Вчитель Г.С. Голішевський не лише навчав дітей, а й вів просвітницьку роботу.
Щорічно у школі навчалося близько 80 учнів. Після 1917 р. школа залишилась 4-класною. В 1933 р. у селі відкривають 7-річну школу. В ній навчалося близько 325 учнів, працювало 12 учителів. 3 1947 р. школа стала називатися Красногірською 7-річною. У 1961 р. школі надають статус 8-річноі. За період з 1944-1972 pp. ïï закінчило близько 1000 учнів. Але з року в рік учнів меншало. I в 1972 р. в селі залишилася лише початкова школа. Так тривало до 1990 року. Лише через 18 років у селі знову відкрили 8-річну. Поріг нової просторої одноповерхової школи переступило 45 учнів.
Школа гордиться своїми випускниками. Багато хто з них здобув вищу освіту і працює в різних галузях народного господарства, де В.С. Заморська — доктор медичних наук, Г.М. Шевчук-доктор історичних наук, О.Ф. Шевчук - міністр культури. Пам’ятають у школі i тих, хто навчав молоду зміну, серед них вчителі: М.Т. Осадча, Р.М. Шевчук, Р.П. Кондратюк, Я.Г. Плотський, Б. Козловський, С.Н. Уманський, В.Г. Баратинський, В.М. Балацюк. 3 2000 р. школу очолювала Л.В. Курінна. Навчалося 42 учні, працювало 11 вчителів.
